Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ справа № 800/101/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представників громадської організації «Союз матерів «Захист» громадської організації «Правда» Президента України Верховної ради УкраїниЗаяць В.С. - (суддя-доповідач) Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Логвиненка А.О., Зубенка Д.В., Курамшиної Н.М., Швеця О.Г., Целовальніченко Н.Є., Капустюка А.А., Гуцала Д.С., Лаптієва А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом громадської організації «Союз матерів «Захист» до Президента України та Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадська організація «Правда» про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов'язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2015 року громадська організація «Союз матерів «Захист» пред'явила позов до Президента України та Верховної Ради України про

визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо незастосування (неорганізації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом прийняття передбаченого частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на затвердження;

визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо незастосування (неорганізації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом прийняття передбаченого частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на схвалення;

визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо незастосування (неорганізації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом внесення до Верховної Ради України передбаченого частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» подання про оголошення стану війни;

зобов'язання Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно прийняти передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях і подати це рішення (Указ) Верховній Раді України на затвердження;

зобов'язання Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно прийняти передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, і подати це рішення (Указ) Верховній Раді України на схвалення;

зобов'язання Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно внести до Верховної Ради України передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» подання про оголошення стану війни;

зобов'язання Верховної Ради України у встановлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України розглянути питання про затвердження Указу про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та невідкладно після звернення Президента України розглянути питання про оголошення за поданням Президента України стану війни, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, підтримали позовні вимоги та просили ухвалити рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представники громадської організації «Союз матерів «Захист», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадської організації «Правда», посилаючись на статтю 4 Закону України «Про оборону України», зазначили, що в зв'язку із неприхованою агресією, захопленням російською стороною території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та із різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у південних і східних регіонах держави внаслідок втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, не видавши Указ про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, не подавши цих Указів Верховній Раді України на затвердження, а також не прийнявши подання про оголошення стану війни, Президент України допустив протиправну бездіяльність.

Верховна Рада України у встановлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України зобов'язана розглянути питання про затвердження Указу про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та невідкладно після звернення Президента України розглянути питання про оголошення за поданням Президента України стану війни, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань.

Представник Президента України, заперечуючи проти позову, зазначив, що прав чи законних інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин Президентом України не порушено, в зв'язку із чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник Верховної Ради України також заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не наведено жодного доказу порушення його прав чи законних інтересів у сфері публічно-правових відносин Верховною Радою України.

Заслухавши представників позивача, третьої особи, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Статтею 102 Конституції України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 106 Конституції України визначені повноваження Президента, зокрема у сфері національної безпеки, оборони та військової політики.

Відповідно до пунктів 1, 17, 18, 19, 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Закон України «Про оборону України» (в редакції від 12 лютого 2015 року) встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.

Статтею 4 Закону України «Про оборону України» передбачено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оборону України» Президент України здійснює повноваження у сфері оборони відповідно до Конституції України. Повноваження Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України визначаються законами.

Для здійснення повноважень у сфері оборони, визначених Конституцією та законами України, Президент України видає укази і розпорядження. Як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Президент України видає накази і директиви з питань оборони.

Відповідно до пункту 31 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У контексті з положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно частини 1 статті 55 Конституції України та пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

У пункті 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

З наведеного слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Разом з цим позивачем не наведено доводів, а судом не встановлено порушення його прав, свобод та законних інтересів Президентом України в зв'язку із неприйняттям рішення про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на затвердження, неприйняттям рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на схвалення; не внесенням до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Отже позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Президента України, що полягає у неприйнятті рішення про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на затвердження, неприйнятті рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на схвалення; не внесенні до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та зобов'язання Президента України вчинити всі вищезазначені дії задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначалось вище особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Права та інтереси осіб, які не є порушеними, не можуть бути предметом розгляду справи в адміністративному суді та вирішуватися на майбутнє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов'язання Верховної Ради України у встановлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України розглянути питання про затвердження Указу про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та невідкладно після звернення Президента України розглянути питання про оголошення за поданням Президента України стану війни, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань є безпідставними, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях про можливість майбутнього невиконання Верховною Радою України покладеного на неї законом обов'язку.

З огляду на викладене підстав для задоволення адміністративного позову суд не вбачає.

Керуючись статтями 18, 159 - 163, 171№ Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог громадської організації «Союз матерів «Захист» до Президента України та Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадська організація «Правда» про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов'язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: